Незрозумілий і абсолютно невідомий напій швидко набув популярності серед сусідів пастуха і слава про "ефект бадьорої кізочки" пішла далеко за межі селища. Не дивлячись на гидкий смак, можете бути впевненими, що він був гидкий, адже ніхто тоді ще не обсмажував і не змелював каву, уявіть собі який гіркий був той напій з сирих кавових ягід - як неправильний еспресо, вибач боже, ба навіть гірше. Так от, не дивлячись на гидкий смак, напій швидко ставав популярним у Ефіопії, бо всім подобалось, що кавова водичка бадьорить. Одного разу (ой, не можу, точно казочка), багаті купці з сусіднього по морю Йемена побачили в руках місцевих цей напій і вирішили спробувати. Трохи поморщили носа, але ефект підкорив іх і вони привезли ягоди і примітивний спосіб приготування кави додому. У Йемені почали вирощувати каву (можна сказати, це і були перші кавові плантації) і намагались вигадати спосіб приготування не такого бридкого напою. Саме один геніальний житель Йемена придумав, що кавові зерна треба спочатку смажити, а потім ще й варити. Страшно уявити, як виглядала його кухня після таких кулінарних експериментів. І саме у Йемені почали з'являтись перші кав'ярні - невеликі заклади з лавами і столами, за якими можна було посьорбати кави. А потім прийшла Османська імперія, захопила Йемен і в історію кави потужно увірвались турки.

У Османській імперії кава теж швидко почала поширюватись, спочатку її подавали у традиційних закладах, де зазвичай відпочивали - щось типу кафе з живою музикою. А потім, в середині 16 століття, почали з'являтись перші кав'ярні, що спеціалізувались саме на каві. Саме тут навколо напою почала вибудовуватись певна культура - на каву збирались погомоніти, послухати музику, обговорити новини, вона об'єднувала людей різного достатку. Османам так зайшла кава, що вони почали проводити в кав'ярнях забагато часу, нехтуючи робочими годинами. Тому османські правителі постійно намагались заборонити цей напій. Наприклад, султан Мурад IV в 1640 році особистим наказом заборонив кав'ярні. Однак, відкривались підпільні заклади, де каву продовжували пити таємно від влади. До речі, османи були дуже жадібними щодо цього "бадьорого секретику" і ні з ким кавою не ділились, не торгували нею. Однак, так не могло тривати вічно....

Все почалось з одного голландця, який контрабандою вивіз із Османської імперії кавове дерево на своєму торгівельному судні. На батьківщині деревце прижилось, разом з ним прижився і сам напій та турецький спосіб його приготування. Голландія почала вирощувати кавові дерева на плантаціях своїх колоній - Індонезія, Шрі-Ланка та Південна Індія - та торгувати зернами з іншими країнами, особливо європейськими. Так, поступово рецепт кави розповзався Старим Світом, каву намагались зробити м'якшою та смачнішою, фільтрували гущу, додавали молоко. Одна з перших австрійських кав'ярень Blue Bottle, яка існує і до сьогодні, почала готувати каву з молоком ще в 1680-х, так напій завоював ще більше прихильників, адже ставав приємнішим на смак. У Голландії підгледіли інші європейці - так, Франція, Британія, Португалія стали вирощувати каву на території своїх колоній. До кінця 17-го століття найбільшими експортерами кави стали: французська колонія Санта-Домінго, португальска Бразилія та британський Цейлон (так-так, там спочатку масово вирощували саме каву). Однак, варто зазначити, що тоді на кавових плантаціях в жахливих умовах працювали темношкірі раби і європейців спіткала, мабуть, погана карма - на Санта-Домінго стався бунт, в результаті якого раби знищили більшу частину плантацій і своїх хазяїв, а британський Цейлон спіткало інше нещастя - хвороба "іржа", що з'їла майже усі висаджені дерева. Тоді британці плюнули і засадили усе чаєм, і до сьогодні Шрі-Ланка (Цейлон) - один з найбільших експортерів чаю у світі.

В Європі відкривались свої варіанти турецьких кав'ярень. До речі, разом з модою на каву з Близького Сходу прийшла і мода на все арабське та африканське: тоді, наприклад, парижани почали носити яскраві халати та тюрбани, масивні прикраси, а кав'ярні прикрашали елементами декору з натяками на країни походження кави - строкаті килимки, сріблясті лампи, опудала екзотичних африканських тварин. Тоді європейці вигадали перколятори (схожі на сучасні гейзерні кавоварки) та сифонні кавоварки (дві колби, в одній вода, в іншій - змелена кава, колбу з водою нагрівали і вона під тиском потрапляла в колбу з кавою і заварювала її). До кави почали додавати спеції, молоко, вершки, солодощі, алкогольні напої - видів кави ставало все більше, прихильників напою також. Паралельно з цим, в Америці розвивалась індустрія розчинної кави, з'явились перші відомі імена - Folgers, Chase & Sanborn, Arbuckle, Hills Bros. и Maxwell House. В Європі теж з'явився свій виробник розчинної кави - швейцарська компанія Nestle і її відомий NesCafe. Якраз тоді італійці почали вигадувати свою чудову еспресо-машину...Спойлер: а може і не італійці...

Після Другої світової війни кавова культура почала розвиватись активно - тут, варто зазначити, дослідники кавової історії починають ділити її на хвилі.

• Перша хвиля. Одразу після Другої світової війни надзвичайно популярною стає розчинна кава, на ринок виходять такі гіганти виробництва кавових напівфабрикатів як Nescafe і Maxwell. Кава тоді була гіркою, робилась бо-зна з чого, ніхто не задумувався про сорти кави та пропорції, про бленди теж тоді ніхто не чув. Кава добре бадьорила - людям після війни і цього було достатньо.
• Друга хвиля. 1960-ті роки, власник невеликого магазину кавових зерен «Peet's Coffee & Tea» Альфред Пітт (Берклі, Каліфорнія), співпрацював з виробниками якісних кавових зерен, обсмажував їх та продавав у роздріб. Пітту вдалось перетворити свій маленький бізнес у величезну компанію, що на сьогодні є одним з найбільших кавових ретейлерів. Саме Пітт і став постачальником кавових зерен для компанії Starbucks, що теж пережила неймовірне переродження з невеликої мережі кавових магазинчиків до найвідомішої міжнародної корпорації, що є символом сучасної кавової культури.
• Третя хвиля. 1980-90-ті роки. Кава переходить у розряд мистецтва, це не просто смачненький фастфуд, а справжній делікатес, не гірший за якісне витримане вино. З'являються альтернативні, "повільні" способи заварювання кави з метою більшого розкриття смаку - кемекс, аеропрес, V-60. Бариста стає джерелом знання про каву, професія стає модною та престижною. Але третя хвиля охопила лише 5% жителів планети, з яких 1-2% - люди, що мають безпосередній стосунок до виробництва і продажу кави. Весь інший світ поки що перебуває у другій кавовій хвилі.